Весільний
ХЛІБ слобожан
Весільне
обрядове печиво, яке ми умовно назвемо «весільним ХЛІБом», маючи на увазі всі
його види, було неодмінним і чи не найголовнішим атрибутом традиційного
слобожанського весілля. Підосновою давнього весільного обряду (що нині майже
забувся) був символічний ритуал побажання молодій парі здорового (а значить в
достатку) та щасливого (а значить з дітками, яких є чим годувати) життя. Тож
український «народ-хлібороб», а зокрема слобожани, найкращим способом цього
побажання обрав символічне використання на всіх етапах весільного обряду
найшановнішого продукту – хлібного зерна.
Зернами
пшениці, жита, ячменю, вівса мати обсипала Молодих, бажаючи їм здоров’я і
щастя. Їх запікали у весільних калачах та короваях, насипали його на пазуху
Молодим. Із подрібнених хлібних зерен – борошна якнайкращої якості – випікали
головні весільні ХЛІБИ – короваї. До забутих слобожанських весільних хлібів,
які нині не випікають, належать «верч», «буханець», «гуски», «дивень», «калач»,
а ще «лежень», «лєпьошки», «хліб-перепієць», «товариш», велика «шишка», маленькі
«шишки», стульні. Навіть назви їх сьогодні звучать незвично…
ВЕСЬ
весільний обряд супроводжувався ХЛІБОМ: з хлібиною (паляницею) в руках старости
приходили свататися, свою хлібину, в разі вдалого сватання, батьки нареченої
дарували старостам. Хлібиною батьки благословляли Молодого на одруження і на
вдалу «дорогу» до двору Молодої, яку її батьки теж благословляли хлібом. З
хлібом в руках батьки зустрічали Молодих після вінчання, на весільному столі
перед Молодими обов’язково мала лежати паляниця із сіллю, а також і короваї, і
лежень, і дивень, і велика шишка. З хлібиною проводжали Молодих у комору. З
хлібиною йшли до батьків Молодого, а потім до батьків Молодої «понеділкувати» –
святкувати другий день весілля. З хлібом ходили на гостину і до старшої дружки,
боярина, свахи. З паляницею ходив дружко і весільні гості до попа чи дяка
просити «увести» Молодих до церкви на другий день весілля.
Не
можу не згадати «хлібні» весільні страви: локшина, пироги з різноманітними
начинками, вергуни (подавали на десерт), бублики (обдаровували дружок), стульні
(пироги без начинки, якими пригощали батьків Молодої і гостей на після
весільному етапі разом із шматками вареної курки), житні коники…
Як
бачимо, у слобожанському, а відтак українському, весільному обряді повсякчас
був присутній весільний ХЛІБ. Про значення і смислове навантаження кожного з
них поговоримо у наступних нарисах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий